вівторок, 12 січня 2016 р.

С цикламеном будет счастье

С цикламеном будет счастье

Говорят, в цветах цикламена живет радость. А потому в домах, где он растет, нет места грусти и плохому настроению. В его окружении царит мир и согласие. Так что, если в жизни что-то пошло не так, не откладывайте, прямо сейчас сажайте этот вдохновенный цветок. И, поверьте, счастье не обойдет ваш дом стороной.


Старайтесь украсить свою жизнь добрыми друзьями,
умными книгами, благородными поступками,
очарованием цветущих цикламенов!

Урок-реквієм, присвячений річниці Голодомору в Україні

Урок-реквієм, присвячений річниці Голодомору в Україні

Під час уроку використовуються уривки із кінофільму «Голод-33» (ч.1, ч.2)
На столі – розламана хлібина, поруч кетяг калини, гілочка зеленого барвінку, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику.
Лунає музика – Тарас Петриненко „Пісня про Україну”
Ведучий
Україна... Це моя і твоя Батьківщина... Це синє бездонне небо, неосяжні лани пшениці, спів солов'я, народ-трудівник, це історія, це радість і журба...
Ведучий
Що таке Україна?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата.
Під тополями хата.
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця,
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск...
Лунає музика – "Реквієм" А. Моцарта.З'являється учениця , одягнена в темного кольору вбрання , ставить запалену свічку, на фоні музики.
Учениця
НЕ ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ПАМ'ЯТЬ, ВІДЛУНЮЄ ЗНОВУ РОКАМИ.
Я ЗІТХНУ... ЗАПАЛЮ ОБГОРІЛУ СВІЧУ.
ПОМІЧАЮ: НЕ ЗАМКИ - ТВЕРДИНІ, НЕ ХРАМИ –
СКАМ'ЯНІЛИЙ ЧОРНОЗЕМ – ПОТРІСКАНІ СТІНИ ПЛАЧУ.
ПІДНЯЛИСЬ,ОЗИВАЮТЬСЯ В ДЕСЯТИЛІТТЯХ
З ДАЛИНИ, АЖ НЕМОВ З КАМ'ЯНОЇ ГОРИ
НАДІЙШЛИ. ПРИДИВЛЯЮСЬ: "ВКРАЇНА, ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ"
І НЕ РІК, А КРИВАВЕ КЛЕЙМО: "ТРИДЦЯТЬ ТРИ"
Учень (ставить також свічку)
"Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.
До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано".
Уривок із відео 1
Учень (зачитує)
Уривки із Закону України Про Голодомор 1932-1933 років в Україні та з Указу Президента України Про відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій)
Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору і є протиправним.
З метою належного відзначення в Україні Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій і впорядкування проведення відповідних заходів постановляю:
Започаткувати традицію у День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, який відзначається 26 листопада, покладати траурні вінки з житніх і пшеничних колосків до пам'ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів та політичних репресій, вшановувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання та запаленням свічок.
Оголосити 26 листопада вшанування пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту у населених пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів.
На території України 26 листопада приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.
Учениця
Страшні тридцяті роки XX століття. Скільки горя та страждань принесли вони нашому народу! Люди змушені були пройти через знущання з боку влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їхню долю. І сьогоднішня наша розмова стосується одного з них, голоду 1933 року, що отримав страшну назву Голодомор.
Що ж криється за змістом цього слова?
Учень
Працюючи з довідниками та словниками радянських часів, я так і не знайшов тлумачення слова "голодомор". Є лексема "голод", яка трактується як відсутність продуктів харчування у зв'язку з неврожаєм або іншим стихійним лихом, та "голодування" – випробування голодом упродовж довгого часу або вкрай погане харчування. Отже, "голодомор" – поняття зі всіх боків складне: і за суттю, і за змістом, і як історичне явище, і як словниковий термін. З погляду граматики воно складається із двох слів: "голод" і "морити", буквально означає "морити голодом людей".
Учениця
У пам’яті українців та інших націй голодомор 1932-33 рр. назавжди залишиться однією з найстрашніших сторінок минулого, яка сприймається на рівні емоцій. Але, в той же час, голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.
Для більш чіткого розуміння, чим же був голодомор, слід акцентувати такі факти:
Коли дослідники говорять про голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр.
Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня...
Уривок із відео 2
Учениця
Замислитесь: 14 мільйонів життів за 500 днів – це та страшна жертва, на яку прирік українську націю сталінський режим. Для порівняння: сучасне
населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн.; Болгарії – 8,5 млн.; Бельгії – 10 млн., Угорщини – 10,3 млн. Тобто під час голодомору зникла ціла європейська країна... Наша країна...
Учень
За даними вчених, найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищій у 5-6 разів. У Донбасі – у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Тобто саме ті регіони, де, на жаль, правда про голодомор досі шукає шляхів до свідомості населення...
Учениця
Під час аналізу тих подій рано чи пізно виникає питання про причини та винуватців трагедії. Безумовно, головною причиною голодомору стала політика тоталітарного сталінського режиму. Політика безвідповідальних експериментів з метою побудови щастя для усіх "в єдиній окремо взятій країні", яка передбачала, зокрема, злиття усіх націй і народностей СРСР в єдиний "радянський народ" з уніфікованою свідомістю та здійснення швидкого "індустріального стрибка" за рахунок "мобілізації" внутрішніх ресурсів.
На практиці це означало фізичне винищення усіх класових та національних "ворогів" сталінського режиму, тобто людей, які мали свою думку щодо розбудови "світлого майбутнього". Головним аргументом здійснення цієї політики нерідко ставав терор. Зокрема, терор голодом. А Україна була головним полігоном "вирішення національного питання" та проведення індустріалізації...
Для зміцнення своєї влади тоталітарний режим знищував усіх, хто міг хоч якось порушити монополію тоталітарної держави на право вирішувати, як має жити держава. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, являла собою неабияку загрозу для нього.
Тому, не змігши вирішити національне питання через політику "коренізації", Сталін вдався до відкритої війни проти народу.
Щодо індустріалізації, то в ній самій, в її меті – швидкому промисловому розвитку країни – нічого поганого не було. Але методи, якими вона проводилася, повністю спотворили ідею і звели нанівець всі позитивні результати, бо вони були куплені ціною крові...
Щоб отримати валюту для закупівлі промислового обладнання, Сталіну була потрібна ефективна машина видобування товарів на експорт, насамперед – хліба. Для цього він організував економічно необґрунтовану колективізацію сільського господарства, яка, фактично, знищила найкращі господарства разом з господарями і призвела до багаторічної руїни. Українські селяни намагалися опиратися такій політиці. Через це мільйони з них пали жертвами і нерівній боротьбі...
Уривок із відео3
Учениця
Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
-Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті?-
Застукало в серці, різнуло? – Ой горе! Це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати – іще не вварився синочок...
Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.
Гостей вона просить проходить – сама ж замикає за ними.
Проходять солдати у хату: один з них писати сідає,
Два інших стоять коло печі, а два при рушницях на дверях.
- Ну як же живеш, молодице? Показуй, що вариш-готуєш?-
Стоїть молодиця - ні з місця – і тільки всміхається чудно.
Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі,
І синю голівку під ситом, що вже почала протухати.
Стоїть молодиця – ні з місця – і тільки всміхається страшно.
-  Ну як же живеш, молодице? Чого ти мовчиш, не говориш?
-  Отак і живу я...- та й змовкла. Ой чий же це голос у неї?
Хрипкий, а тремтючий, веселий. – та так і живу, - проспівала. –
Хіба ж то я йому не мати? Чи їсти, скажіть, не хотілось?
Ви хочете їсти? – сідайте. Між вами і я, молодая.
Повірите, люди, їй-богу: отак тільки тут полоснула –
Затіпалось зразу і стихло. Повірите , люди, їй-богу...
Отак і живу, - проспівала. Отак, удова молодая,
І раптом уся затрусилась, мов щось би вона пригадала.
Очима так дико по хаті і кинулась вся до синочка,
Голівку вона йому гладить і ротика стулює мійно,
Заплакала б тяжко – не може, лиш б'ється об піл головою:
-    Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! –
Солдати підводять нещасну, її освіжають водою.
А писар все пише, все пише – та сльози писать заважають.
Уривок із відео 5,6, 7
Уривок із відео 8
Учень
Звичайно, відповідальність за це повинен нести весь тоталітарний сталінський режим з його розгалуженою каральною машиною. Але було кілька головних дійових осіб, які спровокували голодомор, або ж не відвернули його, хоча повинні були це зробити. їх слід назвати поіменно:
Йосип Сталін – Генеральний секретар ВКП(б), перша особа у комуністичній ієрархії.
В’ячеслав Молотов – голова Раднаркому СРСР, тодішнього радянського Уряду. Безпосередньо відповідав за хлібозаготівлі в Україні.
Лазар Каганович – у 1925-28 рр. – секретар ЦК КП(б)У, 1928-39 рр. – секретар ЦК ВКП(б), вірний соратник Сталіна, спеціальний посланець, який керував хлібозаготівлями на Північному Кавказі та здійснював ревізії в Україні, зокрема, на Одещині.
Учениця
Павло Постишев – у 1930-1933 рр. керував відділом агітації і пропаганди та оргвідділом ЦК ВКП (б). У січні 1933 р. направлений в Україну як 2-й секретар ЦК КП(б)У з особливими повноваженнями. Головним завданням, яке поклав на нього Сталін, було „безумовне виконання плану хлібозаготівель”. Після виконання цього „плану” Постишев став головним ініціатором і безпосереднім керівником репресій проти української інтелігенції.
Станіслав Косіор – у 1928-38 рр. – перший секретар ЦК КП (б)У, фактичний керівник Української РСР.
Учень
Влас Чубар – у 1923-34 рр. – Голова Раднаркому УРСР, тодішнього радянського уряду. Друга особа серед керівників України.
Мендель Хатаєвич – у 1932-33 рр. – 2-й секретар ЦК КП(б)У. Також мав "особливі повноваження" стосовно хлібозаготівель.
Станіслав Реденс – керівник ГПУ УРСР. Саме він "відпрацьовував" перші справи, пов’язані з голодомором.
Учениця
Всеволод Балщький – повноважний представник ОГПУ в Україні, який потім очолював ПГУ УРСР. Фактично, саме він ініціював більшість наказів, за якими голодних селян або осіб, які намагалися допомогти їм, засуджували до смертної кари через вигадані звинувачення. Також зіграв першочергову роль у винищенні української інтелігенції.
Роль цих осіб в організації голодомору в Україні була різною. Якщо Сталін був головним ідеологом розправи, Каганович, Балицький і Постишев проявляли найбільшу активність, то українські керівники Косіор та, особливо, Чубар, намагалися інколи подавати голос на захист голодуючих селян. Однак, їх дії не були послідовними і навряд чи могли бути успішними. Бо за голодомором стояла СИСТЕМА. Тих, хто намагався їй хоч якось заважати у проведенні терору, як, наприклад, народний комісар освіти Микола Скрипник, самі ставали жертвами цього терору.
Звичайно, наведені особи нічого не змогли б зробити самотужки. їм активно або пасивно допомагали мільйони соратників, значна частина яких вірила, що вчиняє правильно.
Учень
Дехто й досі намагається представити голодомор 1932-33 рр. як "співпадіння об’єктивних та суб’єктивних обставин": посухи та "перегинів на місцях". Але факти свідчать зовсім про інше. Це не було співпадіння, це була свідома політика сталінського режиму.
Насамперед, посухи, дуже рідко призводять до голоду, особливо – у таких масштабах. Вони є лише додатковим чинником, який ускладнює ситуацію, проте не робить її катастрофічною. До того ж, посуха в Україні не призвела до повного знищення врожаю, через посуху з селянських господарств не зникли худоба та птиця. Все це зникло завдяки „зусиллям” активістів, які відбирали в людей останнє. Якщо б влада була людською і переймалася б інтересами людей, вона б докладала зусиль для того, щоб подолати наслідки цієї посухи. А ми бачимо зовсім іншу політику, яка й призвела до трагедії.
Тобто мова йде про організацію штучної катастрофи, коли сталінський режим використав погіршення ситуації на селі для винищення мільйонів українців.
Про те, що урожай в Україні був, переконує, хоча б, той факт, що радянський уряд масово продавав збіжжя та інші сільськогосподарські культури за кордон. Наприклад, є свідчення, що в 1932-33 рр. у Польщі українськими буряками годували свиней, бо цих буряків було багато і вони були дуже дешеві.
Факти переконують, що "випадково", через "перегини на місцях" не вивезеш за кордон сотні тисяч тон продовольчих товарів. Ті, хто стверджує подібне, вочевидь, грішать проти істини, бо для вивезення продовольства у таких обсягах потрібне ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ...
Уривок із відео 10
Учениця
Крім цього, за свідченнями очевидців, в окремих регіонах України весь цей час, коли від голоду щодня вмирали тисячі людей, майже на повну потужність працювали спиртові заводи, які переробляли дорогоцінний хліб на горілку. Так сталінський режим добував додаткові ресурси для проведення індустріалізації...
Про те, що дії більшовиків були свідомими, свідчить ще один характерний епізод. Восени 1932 – взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, що зробила тоталітарна влада, для порятунку людей? Може припинила примусове відбирання їжі? Може мобілізувалася на допомогу голодуючим, або хоча б прийняла допомогу інших країн? Ні. Вона всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони.
Армія, загони НКВС оточили українські міста, бо селяни намагалися там врятуватися від голодної смерті, та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати у інші регіони СРСР, насамперед, до Росії. Цьому сприяло введення паспортної системи, яка фактично вдруге закріпачила українських селян. За спеціальними розпорядженнями ввели заборону на
продаж залізничних квитків для них. Такі дії важко пояснити збігом обставин чи посухою...
Отже, аналіз фактів доводить, що тоталітарний сталінський режим діяв свідомо і за чітким планом.
Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств. Всіх невдоволених – знищували: розкуркулювали, висилали до Росії, просто страчували за вироком "трійок" буз суду і слідства. На місце знищених голодом або репресіями селян привозили нових, з Росії, Білорусі...
Все це призводило до страшних наслідків в масштабах нації. Українці мільйонами вимирали. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров’я. В їх душі назавжди закрався страх голоду. За рахунок переселенців змінювалася етнічна структура населення України. Все це значно підривало життєвий потенціал нації.
Не було жодного кроку, аби подолати негативні наслідки неврожаю. Навпаки, все робилося для того, щоб їх посилити. Отже, ми маємо справу з яскравим прикладом ГЕНОЦИДУ, спрямованого проти українського народу.
Учень
Геноцид – це дії , скоєні з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Уривок із відео 9
Учениця
Але головним свідком Голодомору є народ. Така важлива й водночас жахлива подія, як Голодомор 1932-1933 років, не могла не знайти свого відображення у творчості народу. І хоч за складання подібних творів та й навіть за їх цитування в колі знайомих можна було заплатити життям, це не могло зупинити майстрів влучного слова. Ось приклади приказок та прислів'їв, що народились на початку 30-х:
Бог карає холодом, а Сталін нищить голодом.
Серп і молот несуть смерть і голод.
Кремлівська звізда забрала й квочку з гнізда.
Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні.
Нема хліба, нема солі, а до того іще й голі.
Нема хліба, нема сала, бо райвлада все забрала.
Учень
Від жорстоких часів Голодомору минуло вже 75 років, а в народі ще живуть такі загадки та анекдоти про ті часи:
Яка споруда у вашому населеному пункті найвища?
Будинок НКВС, бо з нього видно і Сибір, і Соловки.
Колгоспник тягне зі своєї стріхи солому і їсть. Це бачить голова сільради й обурено кричить: "А що ти , дурню, будеш взимку їсти? Влітку всі розумні траву їдять."
Зустрілися у 1933 році два знайомих:
Як живете?
Як Ленін у Мавзолеї: і їсти нічого не дають, і не закопують.
Уривок із відео 11
Учень
Кажуть, що смерть однієї людини – це трагедія, а смерть тисяч або мільйонів – це статистика. Жахлива статистика. Світ мав би розколотись надвоє, а земля перевернутись від того, що було на ній на початку 30-х. Але світ не розколовся, і ми зі своїми тривогами, сподіваннями, надіями ходимо по безліч доріг, що пролягли по цій землі. Серед них – дорога Пам'яті. Пізнавши історію своєї країни , ми ступаємо на неї. Давайте хоч і з великим запізненням пом'янемо хвилиною мовчання тих великомучеників, які стали жертвами Голодомору.
Хвилина мовчання
Учениця
Ти кажеш, не було Голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть марево виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш не було Голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.-
Греби, нічого людям не лишай!..
А кажеш – не було Голодомору?
Учень
Історія має властивість повторюватися. Тому уникнути в майбутньому таких трагедій – наше завдання. Ми зможемо не допустити жахливих повторень тільки тоді, коли усвідомимо, що було з нами. Не може бути справедливості та щастя на муках і смерті.
Уривок із відео 12
Звучить музика
Голодомор - масовий голод, що охопив обширні території і призвів до значних людських жертв на території Української РСР в першій половині 1933 року на тлі голоду в СРСР в 1932-1933 роках. Політичні опоненти більшовиків називали організацію голоду на Україні в цей період їх самим страшним злочином.
Економічно обгрунтована примусова колективізація в СРСР у 1929-1930 роках призвела до різкого занепаду сільськогосподарського виробництва, у тому числі й хліба. Проте план хлібозаготівель був збільшений. У 1930 році з України вивезли 7,7 млн тонн зерна, яке головним чином пішло на покриття експортних зобов'язань країни. У 1931 році республіка знову повинна була здати планові 7,7 млн тонн, у той час як урожай зерна знизився до 5 млн тонн.
На початку 1930-х років з українського села був вилучений за державними заготівлях весь хліб. Там, де не знаходили хліба, у боржників по хлібозаготівлі в порядку "натуральних штрафів" вилучали продукти харчування. А так як ще перед колективізацією почався масовий забій худоби, в результаті план по м'ясу був виконаний лише на 10-12%. М'ясо вивозилося у великі індустріальні центри, а в селі його не було.

Позбавлені продовольства, селянські сім'ї не могли дожити до нового врожаю. На початку 1932 року голод поширився по всій України і Кубані. Керівники Компартії України неодноразово зверталися до Сталіна з проханням скоротити спущений план по хлібу. Однак ніяких поступок зроблено не було.
Викачування зерна з голодної республіки вимагало залізної дисципліни, повного покори. У серпні 1932 року була введена смертна кара за розкрадання колгоспної власності (Закон про "п'ять колосків"). По країні до початку 1933 року за неповні п'ять місяців за цим законом потрапило під суд майже 55 тисяч осіб, з них 2110 - до вищої міри покарання. Для вибивання залишків хліба з міст у села направили 112 тисяч членів партії, людей, що не знали проблеми села. Райони, що не справляються зі здачею зерна, заносилися в "чорні списки". У "чорному списку" виявилося 86 районів республіки.
Масові масштаби смерть від голоду прийняла на початку березня 1933 року. ОГПУ вело облік померлих тільки до 15 квітня 1933 року. За цим зведеннями кількість жертв за чотири з половиною місяці склало 2420 тисяч 100 осіб. Випадків людоїдства - 2500.
За даними вітчизняних істориків, кількість жертв в Україні визначено у 7 млн 200 тисяч осіб. За даними комісії конгресу США ця цифра складає 10 млн осіб. У 2003 році французькі демографи дійшли висновку, що в 1932-1933 роках Україна не дорахувалася 4,6 млн людей.

За оцінками російських учених, 2 млн людей загинули в Казахстані і Киргизії та 2-2,5 млн. - в РРФСР. При цьому дані ЗАГСів свідчать, що й на Україну, і в інших республіках СРСР люди гинули незалежно від їх національності.

У лютому 1933 року, коли голод на Україні та Північному Кавказі прийняв гігантські масштаби, а колгоспні засіки перед посівною кампанією виявилися порожніми, був прийнятий указ ЦВК і РНК "Про допомогу в сівбі колгоспам Україна і Північного Кавказу", згідно з яким цим регіонам виділялася насіннєва позика . Голод вдалося ліквідувати тільки до початку 1934 року.
ООН визнала голод 1932-1933 років трагедією України та інших республік колишнього СРСР. На 58-й сесії Генасамблеї ООН (2003) більшість країн-учасниць СНД, у тому числі Росія і Україна, прийняли Спільну заяву, в якій висловили співчуття мільйонам росіян, українців, казахів і представників інших народів, що стали жертвами голоду в СРСР. Події 1930-х років названі в заяві "трагедією", а не "геноцидом".

Згідно з указом президента Леоніда Кучми від 1998 року в останню суботу листопада на Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. C 2000 року ця дата стала відзначатися як День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.

Історія - справа мого життя

Історія-справа мого життя

ДОКУМЕНТИ ТА ПРОГРАМИ


9-й клас (52 год)
Історія України

Дата
проведення
уроку
К-ть годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) і Західну (Австрійську). Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісницької цивілізації. Утвердження індустріального суспільства. Українське національне відродження.
Учень/учениця:   
хронологічно співвідносить процеси, які відбувалися на землях України, із загальноєвропейськими тенденціями історичного розвитку;
показує на карті території розселення українців та територіальні зміни наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.;
зіставляє їх із сучасними кордонами України;
пояснює, які тенденції розвитку українського суспільства домiнували у ХІХ ст., що таке ринкові відносини, що таке індустріальне суспільство;
називає причини кризи аграрної цивілізації.

2
Тема1.ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до України. «Українське питання» — проблема панівних націй. «Український проект».
Чим поняття «українська нація» відрізняється від понять «українська народність» або «український етнос». Які характеристики їх визначають. Староукраїнство і українство Нового часу. Історична пам’ять — найсуттєвіший чинник формування національної свідомості.
Значення фольклору та етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук науково-історичних підвалин української окремішності. Початок академічного (наукового) етапу українського визвольного руху.
Російська панславістська, польська федеративна і українська слов’янофільська теорії.
Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства. Ідея соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні.
Учень/учениця:   
виявляє розуміння понять «етнос», «народність», «нація»;
орієнтується у визначеннях «український проект», «російський і польський імперські проекти»;
описує і порівнює стан українського питання в межах Російської і Австрійської імперій, різниці суспільно-політичних прав українського населення та сусідніх прийшлих російської та польської націй;
визначає мотиви дій української еліти по виокремленню українських національних інтересів;
аналізує та узагальнює діяльність провідників українського руху першої половини ХІХ ст. — етнографів, фольклористів, істориків, громадських і церковних діячів, їхні твори, що підносили значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території;
зіставляє історичні і літературні джерела, визначаючи програмні цілі ідейних керівників національного руху;
здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує теоретичні постулати лідерів українського руху;
характеризує зміст програмних ідеологічних творів: «Малоросійські пісні...» М. Максимовича, «Закон Божий» М. Костомарова та ін.

1
Узагальнення


1
Резервний час


6
Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.
Українські землі у складі Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Національне та соціальне становище українського населення. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя у побут мешканців міста і села. Життя великих міст.
Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Політика австрійського уряду щодо українців. Національне та соціальне становище українського населення. Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села.
Вплив міжнародних відносин на розвиток українських земель в першій третині ХІХ ст. Україна в Російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. та Російсько-французькій війні 1812 р. Азовське козацьке військо.
Початок національного відродження. Національна ідея в суспільно-політичному русі України. «Історія русів». Українська автономістська ідея. Новгород-Сіверський гурток. Українське культурне відродження на Слобожанщині.
Поширення ідей Просвітництва у Західній Україні. Пробудження національного життя. Українська національна ідея в середовищі греко-католицьких священиків. «Руська трійця».
Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна.
Учень/учениця:   
визначає хронологічну послідовність подій періоду;
показує на карті українські землі у межах імперій; на основі карти порівнює політико-адміністративний устрій українських земель у складі Російської імперії з політико-адміністративним устроєм українських земель у складі Австрійської монархії; показує на карті територіальні зміни;
описує та порівнює становище українського населення та риси повсякденного життя українців у складі Російської та Австрійської імперій;
визначає цілі (мотиви) участі українців у війнах за їхніми діями;
аналізує та узагальнює історичні факти, визначає причини, сутність і наслідки піднесення національної ідеї, національного та суспільно-політичного рухів;
зіставляє дані історичних та літературних джерел для аналізу програмних позицій антиурядових організацій;
здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує події, подані в історичних документах;
характеризує зміст і значення «Енеїди» та «Русалки Дністрової».

1
Узагальнення


1
Резервний час


7
Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Сільське господарство.
Початок промислової революції. Формування фабрично-заводської промисловості. Міста. Розвиток внутрішньої торгівлі. Одеса. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії.
Повсякденне життя. Соціально-економічне становище українського населення під владою Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи. Форми й характер протесту козаків, селян та військових поселенців.
Селянські виступи під проводом У.Кармелюка. «Київська козаччина» 1855 р. Селянські виступи в Галичині, Буковині, Закарпатті.
Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Програмні документи й громадсько-політична діяльність братчиків. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні. П. Куліш. М. Костомаров. Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від сусідніх національних спільнот: поляків і росіян.
Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії. Зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського і південнослов’янського відродження. Утворення та діяльність Головної руської ради. Українське питання на Слов’янському з’їзді у Празі. Участь українців у виборах до австрійського парламенту.
Учень/учениця:   
визначає хронологічну послідовність подій періоду, хронологічно співвідносить діяльність Кирило-Мефодіївського братства та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революцій 1848—1849 рр. у Австрійській імперії та інших країнах Європи;
пояснює на основі карти економічні та соціальні процеси (наприклад, господарська інфраструктура, спеціалізація регіонів, особливості становища населення у зв’язку з економічним розвитком тощо), показує на карті території, охоплені антикріпосницьким рухом; показує на карті й співвідносить території, охоплені національно-визвольним рухом в українських землях та революційними подіями у країнах Європи;
порівнює соціально-економічний розвиток українських земель, становище населення та явища повсякденного життя українців під владою Росії та Австрії;
характеризує та оцінює особливості розвитку сільського господарства, промисловості й торгівлі даного періоду;
доводить, що кріпосне право гальмувало економічний розвиток України, призводило до посилення національного та соціального гніту тощо;
визначає та характеризує передумови, причини, форми, характер і наслідки протесту різних верств українського населення, сутність програмних вимог національно-визвольного руху;
порівнює мету, завдання і форми національного руху наприкінці 40-х років ХІХ ст. в українських землях під владою Росії та Австрії з вимогами європейських народів під час революцій;
дає власну оцінку діяльності У. Кармелюка, Т. Шевченка, Кирило-Мефодіївського братства та значення подій 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях.

1
Узагальнення


1
Резервний час


3
Тема 4. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Особливості розвитку культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Київський та Харківський університети. Гімназії. Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. Наука. Видатні вчені.
Нова українська література і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Т. Шевченко, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є.Гребінка.
Музика, образотворче мистецтво і архітектура в пошуках українського мистецького стилю.
Традиційно-побутова культура у селі та місті. Релігійне життя. Доля української жінки.
Учень/учениця:   
показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та мистецтва;
визначає і характеризує основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;
описує явища культурного та духовного життя;
порівнює ідеї та цінності, характерні для тогочасної культури, із сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців;
оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну та світову культуру.

1
Узагальнення


1
Резервний час


5
Тема 5. МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СЕРЕДИНІ — У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Україні. Зміни в сільському господарстві. Капіталізація. Ринкові відносини.
Поширення вільнонайманої праці. Розвиток промисловості. Особливості індустріалізації в Україні. Розвиток міст і сіл. Розширення внутрішнього ринку. Торгівля. Українські підприємці. Родини Яхненків і Симиренків.
Реформи адміністративно - політичного управління 60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні. Зміни у соціальній структурі суспільства. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Початок трудової еміграції.
Учень/учениця:   
хронологічно співвідносить (синхронізує) модернізаційні процеси в українських землях з аналогічними процесами в європейських країнах;
на основі карти описує і характеризує модернізаційні процеси в українських землях;
характеризує основні реформи суспільного життя в українських землях і визначає їх наслідки;
описує явища і наводить статистичні дані щодо соціальних та економічних зрушень в українських землях, на основі їх узагальнення визначає основні тенденції модернізації українського суспільства у другій половині ХІХ ст.;
доводить закономірність процесів модернізації у розвитку українських земель цього періоду;
пояснює суперечливий характер явищ і процесів модернізації повсякденного життя українців у другій половині ХІХ ст.;
дає оцінку цим зрушенням, визначає їх наслідки щодо соціального розвитку та життя людей.

1
Резервний час


2
Тема 6. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ. УКРАЇНОФІЛЬСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ЕТАПИ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
Зіткнення російської, польської, німецької і австрійської національних ідей на українських землях. Українське питання, його головні засади і принципи. Україна в геополітичних стратегіях Росії, Німеччини, Австро-Угорщини. Хлопомани і народовці.
Москвофільство і малоросійство.
Подвійна лояльність української еліти.
Український соціалізм. М. Драгоманов.
Націонал-демократична течія — галицькі народовці і київські старогромадівці. Ідея територіалізму — патріотизму землі та концепт «українська політична нація». Національний соціал-демократизм. Участь представників різних етносів в українському визвольному русі.
Учень/учениця:   
визначає поняття: «конструктивний та деструктивний міф», «малоросійство», «москвофільство»;
порівнює три основних етапи українського визвольного руху: академічний, українофільський і політичний; дає їх головні типологічні характеристики;
характеризує постання основних політичних напрямів українського національно-визвольного руху: націонал-демократизму, соціалізму, соціал-демократизму, самостійництва;
дає власну інтерпретацію причин, які гальмували національних рух, зберігали прихильність до імперських концепцій існування України.

5
Тема 7. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Початок громадівського руху наприкінці 50-х — у 60-х роках ХІХ ст. Київська та інші громади. Журнал «Основа». В. Антонович. Валуєвський циркуляр.
Основні течії суспільно-політичного руху в 50—60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських землях: москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство «Просвіта». Польське повстання 1863—1864 рр. і Україна.
Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства». «Київський телеграф». Емський указ. Російський громадсько-політичний рух народників в українських землях.
Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст. Розгортання руху народовців на Буковині та в Закарпатті.
Радикальний рух у Галичині. «Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський. Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП). І. Франко. Утворення УНДП та УСДП. Самостійницька позиція партій Західної України. Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.
Українці-самостійники (М. Міхновський і Ю. Бачинський).
Учень/учениця:   
визначає хронологічні межі етапів громадівського руху, синхронізує прояви суспільно-політичного та визвольного руху в різних регіонах та європейських країнах;
на основі карти простежує зв’язок між процесами модернізації суспільства та піднесенням визвольного руху;
визначає, характеризує та порівнює основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного і визвольного руху в українських землях Російської та Австро-Угорської імперій;
дає характеристику та оцінює діяльність провідних представників визвольного руху.

1
Узагальнення


1
Резервний час


4
Тема 8. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Особливості розвитку української культури. Освіта. Недільні школи в Наддніпрянській Україні. Вищі навчальні заклади. Новоросійський університет.
Наука. Наукові товариства. М. Грушевський.
Література. Драматургія. Архітектура та містобудування. Живопис. Музика. Музеї. Українські підприємці-благодійники. Родини Терещенків та Харитоненків.
Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво. Повсякденне життя: звичаї, традиції, побут. Зміни у житті українських жінок. Особливості релігійного життя.
Учень/учениця:   
показує на карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та мистецтва;
визначає і характеризує основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;
порівнює ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури, із сучасними цінностями українського суспільства;
характеризує та оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну і світову культуру;
порівнює прояви і шляхи процесу консолідації української нації з аналогічними процесами в Італії та Німеччині в цей період.

1
Тематичне оцінювання


3
Тема 9. НАШ КРАЙ НАПРИКІНЦІ XVIII — у XІX ст.
Особливості модернізації регіону і краю в другій половині ХVІІІ — поч. ХХ ст. Вплив адміністративно-територіальних реформ 60—70-х років ХІХ ст. на систему управління краю. Етнічний і соціальний склад мешканців. Міграція.
Господарське життя.
Духовне життя: вірування, звичаї, традиції, побут. Вплив визвольного руху на свідомість місцевого населення. Особливості розвитку культури. Повсякденне життя різних верств місцевого населення.
Учень/учениця:   
показує на карті просторові межі краю і описує особливості адміністративно-територіального устрою, характеризує на основі карти модернізаційні процеси, що відбувалися на території краю;
хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії;
описує побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, писемних та речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам’яток);
характеризує особливості духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними явищами та процесами на інших територіях України.

1
Підсумкове оцінювання


4
Резервний час











 8-й клас (35 год)
Всесвітня історія

Дата
проведення
уроку
К-ть годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями й структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.
Хронологічні межі й періодизація. Поняття Нового часу. Політична карта Європи. Народонаселення.
Учень/учениця:   
називає хронологічні межі та періодизацію Нового часу; показує на карті головні європейські країни; пояснює та застосовує поняття: «Новий час», «ранній Новий час».


Ранній Новий час
(кінець XV — перша половина XVII ст.)

2
Тема 1. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ: ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
Відкриття європейців.
Причини й передумови Великих географічних відкриттів XV—XVI ст. Подорожі португальців. Христофор Колумб і відкриття Нового Світу. Перша навколосвітня подорож.
Завоювання Нового Світу.
Конкістадори у Новому Світі. Перші колонії. Освоєння європейцями Північної Америки. Наслідки Великих географічних відкриттів.
Учень/учениця:   
називає час Великих географічних відкриттів, поширення ідей гуманізму, дату відкриття Америки X. Колумбом; імена видатних мандрівників, доколумбові цивілізації Америки;
показує на карті напрямки подорожей європейців та нові торговельні шляхи й основні географічні відкриття;
пояснює і застосовує поняття: «Великі географічні відкриття», «колонія», «мануфактура», «капіталізм», «буржуазія», «найманий робітник»;
описує подорожі європейців, доколумбові цивілізації Америки, життя і побут людини раннього Нового часу;
наводить приклади руйнування середньовічного укладу, нових цінностей західноєвропейців;
порівнює картину світу, життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;
визначає характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу;
обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю та наслідками Великих географічних відкриттів;
аналізує наведені історичні джерела;
висловлює судження щодо характеру і значення змін у соціально-економічному житті людини раннього Нового часу.

2
Тема 2. ЛЮДИНА РАННЬОЇ НОВОЇ ДОБИ
Матеріальний світ і суспільство.
Зміни в суспільстві. Шлюб і сім’я, становище жінки. Технічні вдосконалення. Господарювання, мануфактури, капіталізм.
Повсякденне життя Західної Європи.
Житло і хатнє начиння. Зміни в харчуванні. Правила застілля. Одяг і мода.


2
Тема 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ*
Народження нової культури.
Італійські гуманісти. Гуманізм за Альпами. Поява утопій. Політичні теорії.
Мистецтво Високого Відродження.
Новий тип творчої людини. Італійське Відродження. Мистецтво Німеччини. Мистецтво Нідерландів.


* Тема може бути викладена після теми 5.

Учень/учениця:   
називає хронологічні межі епохи Високого Відродження; імена видатних митців та їх найвідоміші творіння;
показує на карті найвизначніші культурні центри;
пояснює і застосовує поняття: «Відродження», «гуманізм»;
описує найвизначніші пам’ятки культури;
визначає характерні риси мистецтва епохи Високого Відродження;
аналізує та порівнює мистецтво Високого Відродження та Середньовіччя, італійське та Північне Відродження;
наводить приклади високого рівня розвитку мистецтва;
висловлює судження щодо відображення у творчості митців Відродження цінностей Нового часу.

2
Тема 4. РЕФОРМАЦІЯ І КОНТРРЕФОРМАЦІЯ
Реформація в Німеччині.
Німеччина напередодні Реформації. Мартін Лютер і початок Реформації. Народна Реформація. Від народження протестантизму до Аугсбурзького миру.
Поширення Реформації та Контрреформація.
Реформація в Женеві і поява кальвіністської церкви. Перехід папства до Контрреформації. Орден єзуїтів. Тридентський собор.
Учень/учениця:   
називає час Реформації, релігійних війн у Франції, правління вказаних монархів; хронологічні межі Тридцятилітньої війни, Національно-визвольної війни в Нідерландах;
показує на карті основні західноєвропейські держави, регіони поширення католицької й протестантських церков, перебіг Національно-визвольної війни в Нідерландах, Тридцятилітньої війни;
пояснює і застосовує поняття: «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм», «орден єзуїтів», «релігійні війни», «національно-визвольна війна», «протекціонізм»;
наводить приклади наростання кризових явищ у католицькій церкві, контрреформаційних заходів католицької церкви, національно-визвольного характеру війни у Нідерландах;
описує двір монарха, життя різних верств населення у мирний й військовий час;
характеризує діяльність видатних постатей ХVІ—ХVІІ ст. (М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін, І. Лойола, Ришельє, Єлизавета І, Генріх IV, В. Оранський), зміни у повсякденному житті;
визначає характерні риси реформаційних учень, Контрреформації, абсолютної монархії, національно-визвольної війни;
розкриває особливості внутрішньої й зовнішньої політики вказаних держав;
аналізує причини, характер та значення Реформації, національно-визвольної війни у Нідерландах, Тридцятилітньої війни;
порівнює реформаційні вчення, абсолютну монархію Франції, Англії та Іспанії;
аналізує наведені історичні джерела; висловлює судження щодо напрямів економічного, політичного та духовного розвитку вказаних країн у ХVІ—ХVІІ ст.
6
Тема 5. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕРЖАВИ В XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.
Франція.
Народження абсолютизму. Релігійні війни. Генріх IV. Кардинал Ришельє.
Іспанія.
Іспанія на межі ХV—ХVІ ст. Правління Карла V. Філіп II. Занепад Іспанії.
Нідерланди.
Нідерланди у складі іспанської монархії. Початок національно-визвольного руху. Гьози і Вільгельм Оранський. Народження республіки.
Англія.
Зміни в суспільстві. Королівська Реформація. Єлизавета І. Прихід до влади династії Стюартів.
Міжнародні відносини.
Характер міжнародних відносин. Народження постійної дипломатії. Тридцятилітня війна. Вестфальський мир.

1
Узагальнення


1
Резервний час


2
Тема 6. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА КІНЦЯ XVI — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.
Досягнення науки та тягар марновірства. Нові знання про Всесвіт. Пошук нових способів пізнання світу. Досягнення медицини. «Полювання на відьом».
Література й мистецтво.
Характер європейської культури. Літературні образи Мігеля Сервантеса. В. Шекспір і театр. Мистецтво доби бароко.
Учень/учениця:   
називає час епохи бароко; імена видатних митців та їх найвідоміші творіння;
показує на карті найвизначніші культурні центри;
пояснює і застосовує поняття «бароко»;
описує найвизначніші пам’ятки культури доби бароко;
наводить приклади високого рівня розвитку культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;
визначає характерні риси європейської культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;
характеризує та аналізує діяльність видатних науковців і митців та їх найкращі твори;
порівнює мистецтво Відродження та бароко;
висловлює судження щодо відображення у творчості митців бароко цінностей Нового часу.

2
Тема 7. ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА І МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО
Польська держава.
Фільварково-панщинна система. Шляхетська демократія. Утворення Речі Посполитої. Зовнішня політика. Культура.
Московська держава
Правління Івана IV Грозного. Смутний час. Воцаріння династії Романових. Росія і українські землі. Культура.
Учень/учениця:   
називає час піднесення Польської держави, період Смутного часу, правління Івана Грозного; дати Люблінської та Берестейської уній, польсько-турецької війни, воцаріння династії Романових;
показує на карті території Речі Посполитої, Московського царства, напрями їх зовнішньої політики;
пояснює і застосовує поняття: «унія», «шляхта», «фільварок», «опричнина», «церковний розкол», «самодержавство», «Смутний час»;
наводить приклади досягнень культури Речі Посполитої та Московського царства;
описує становище українських земель у складі Речі Посполитої та Московського царства;
характеризує та аналізує основні стани суспільства, напрямки зовнішньої політики, досягнення культури;
визначає характерні риси державного устрою Речі Посполитої та Московської держави, московсько-українських відносин;
порівнює релігійне життя та характерні риси розвитку у західноєвропейських країнах, Речі Посполитій та Московському царстві.
аналізує наведені історичні джерела.

1
Узагальнення


1
Резервний час


Новий час. Перша частина (друга половина XVII—XVIII ст.)


8
Тема 8. КРИЗА СТАРОГО ПОРЯДКУ. ПОЧАТОК МОДЕРНІЗАЦІЇ
Революція XVІІ ст. і промисловий переворот в Англії.
Англія напередодні революції. Карл І.
О. Кромвель. Переворот 1668 р. Початок промислового перевороту.
Франція.
Абсолютизм за Людовіка XIV. Двір Короля сонце. Ж.Б. Кольбер. Війни Людовіка XIV. Французький класицизм.
Доба Просвітництва.
Витоки й зміст Просвітництва. Французьке Просвітництво. Вплив Просвітництва на суспільство. Література і мистецтво. Зміни в повсякденному житті.
Освічений абсолютизм.
Прусське королівство. Нова державна політика Фрідріха ІІ. Австрія за правління Марії Терезії. Реформи Йосипа ІІ.

Росія.
Московська держава наприкінці XVII ст. Реформи й зовнішня політика Петра І. Двірцеві перевороти. Епоха Катерини II. Правління Павла І.
Культура і повсякденне життя.

Учень/учениця:   
називає хронологічні межі Англійської революції; час промислового перевороту та громадянської війни в Англії доби Просвітництва; правління вказаних монархів;
показує на карті основні події Англійської революції та громадянської війни; основні промислові центри Англії; напрями зовнішньої політики Франції, Пруссії, Австрії, Англії;
пояснює і застосовує поняття: «промисловий переворот», «протекторат», «освічений абсолютизм», «лорд-протектор», «Просвітництво», «енциклопедисти»,«класицизм», «технічний прогрес»;
наводить приклади технічного прогресу, реформ освічених монархів, нових цінностей у житті суспільства;
визначає характерні ознаки промислового перевороту, абсолютизму у Франції, освіченого абсолютизму, Просвітництва, класицизму;
описує пам’ятки доби Просвітництва, повсякденне життя у різні періоди розвитку держав;
аналізує та порівнює погляди просвітників, розвиток європейських держав у XVІІІ ст.;
аналізує наведені історичні джерела;
висловлює судження щодо значення доби Просвітництва, класицизму в історії людства, наслідків реформ, революції.
Учень/учениця:   
називає час правління Петра І та Катерини II, хронологічні межі Північної війни, дати поділів Речі Посполитої; імена видатних діячів російської культури XVІІІ ст.;
показує на карті напрями зовнішньої політики та територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст.;
пояснює і застосовує поняття: «імперія», «двірцеві перевороти»;
описує зміни у повсякденному житті в Росії XVIII ст.;
наводить приклади активної зовнішньої політики, «освіченого» правління, досягнень російської культури XVІІІ ст.;
визначає характерні риси та результати внутрішньої та зовнішньої політики Петра І та Катерини ІІ;
аналізує та порівнює політику Петра І, Катерини II та Павла І;
аналізує наведені історичні джерела;
висловлює судження щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії у XVІІІ ст.


Сполучені штати Америки.
Англійські колонії в Північній Америці. Початок боротьби проти метрополії. Проголошення незалежності. Конституція США.
Учень/учениця:   
називає час утворення англійських колоній у Північній Америці, хронологічні межі війни за незалежність, дату прийняття «Декларації незалежності»;
показує на карті англійські колонії в Північній Америці, перебіг основних подій війни за незалежність;
пояснює і застосовує поняття: «колонія», «метрополія», «декларація», «конституція», «республіка», «федерація»;
наводить приклади особливостей демократичного устрою США;
описує становище англійських колоній у Північній Америці, найяскравіші події війни за незалежність;
визначає характерні риси політики Англії щодо колоній, «Декларації незалежності» та Конституції США;
характеризує діяльність видатних історичних діячів;
аналізує причини, характер і наслідки війни за незалежність;
порівнює державний устрій США й Англії, економічний розвиток метрополії та колоній у Північній Америці;
аналізує наведені історичні джерела.

2
Тема 9. КРАЇНИ СХОДУ
Османська імперія. Персія.
Османська імперія та її зовнішня політика. Ослаблення Османської імперії. Перське царство. Правління Надир-шаха.
Індія.
Держава Великих Моголів. Правління Акбара і Шах Джахана. Проникнення європейців у Індію, встановлення англійського володарювання. Релігійне та культурне життя.
Китай та Японія.
Китай за правління династії Мін. Імперія Цин. Об’єднання та самозакриття Японії. Культура.
Учень/учениця:   
називає час існування держави Великих Моголів в Індії, піднесення Османської імперії, розгрому турецької армії під Віднем; початку самоізоляції Китаю та Японії;
показує на карті території Османської імперії, Персії, Японії, Китаю, Індії, напрями зовнішньої політики;
пояснює і застосовує поняття: «держава Великих Моголів», «імперія», «іслам», «індуїзм», «конфуціанство», «сьогунат Токугава»;
наводить приклади високого рівня розвитку культури країн Сходу, взаємовпливу європейської східної цивілізації;
описує пам’ятки культури;
визначає основні здобутки культури, релігій Сходу; характерні риси державного устрою країн Сходу;
характеризує особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу;
порівнює європейську та східні цивілізації;
аналізує наведені історичні джерела;
висловлює судження щодо особливостей розвитку східних цивілізацій.

1
Узагальнення


1
Резервний час





9-й клас (35 год)
Всесвітня історія

Дата
проведення
уроку
К-ть годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси.
Світ наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.
Періодизація Нової історії. Загальна характеристика змін у господарюванні, політичному житті, утвердження парламентаризму, розвитку духовної сфери суспільства.
Учень/учениця:   
характеризує основні особливості розвитку світової цивілізації наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.;
аналізує роль технічного прогресу;
визначає основні зміни в політичному житті, напрями політичної еволюції провідних держав світу, розвитку духовного життя, зміни в побуті людей та їхньому мисленні.

4
Тема 1. ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ ХVІІІ ст. ЄВРОПА В ПЕРІОД НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН
Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Доба Просвітництва.
Причини та початок Французької революції. Декларація прав людини і громадянина. Конституція 1791 р.
Встановлення республіки. Якобінська диктатура. Термідоріанська реакція. Франція за Директорії. Наполеон Бонапарт.
Франція в період Консульства й Імперії. Кодекси Наполеона. Війни Наполеона. Континентальна блокада. Російський похід Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. «100 днів» Наполеона.
Територіальні зміни внаслідок Віденського конгресу. Утворення Священного союзу.
Учень/учениця:   
визначає основні риси кризи феодально-абсолютистської системи у Франції наприкінці ХVІІІ ст., причини Французької революції;
характеризує діяльність Установчих і Законодавчих зборів, наслідки повалення монархії, погляди жирондистів і монтаньярів, соціально-економічну політику якобінців, суспільно-політичне життя Франції після Термідоріанського перевороту;
дає оцінку якобінській диктатурі, політиці Директорії;
аналізує життя французів часів Консульства й Імперії, характер наполеонівських війн, їх вплив на життя і долю народів Європи;
пояснює суть політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії, характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Вольтеру, Монтеск’є, Руссо, Дідро, Мірабо, Сійєсу, Лафайєту, Дантону, Робесп’єру, Наполеону Бонапарту;
показує на карті кордони країн Європи наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., походи Наполеона, місце основних битв, територіальний перерозподіл Європи за рішенням Віденського конгресу;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «революція», «права і свободи громадянина», «інтервенція», «реформа», «Гора і Жиронда», «якобінці», «термідоріанці», «Директорія», «консулат», «Перша імперія», «кодекси Наполеона», «континентальна блокада», «100 днів», «Священний союз».

5
Тема 2. ЄВРОПА Й АМЕРИКА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі в 20–30-х роках ХІХ ст.
Велика Британія у першій половині ХІХ ст. Перша парламентська реформа та її наслідки. Чартизм. Перехід Англії до політики вільної торгівлі.
Франція у період Реставрації. Липнева революція і Липнева монархія. Політична роздробленість Німеччини. Втрата своїх позицій Австрією й посилення Пруссії.
Суспільно-політичні течії і рухи в Росії. Повстання декабристів.
Суспільно-політична думка Європи.
«Весна народів». Революція 1848—1849 рр. у Франції. Друга Республіка. Бонапартистський переворот 1851 р. і встановлення Другої імперії.
Загальна характеристика революцій у Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії.
Причини поразки і наслідки революцій 1848—1849 рр.
Утворення незалежних держав у Латинській Америці.
Учень/учениця:   
характеризує політичне становище в Європі після Віденського конгресу, основні риси економічного, політичного і суспільного життя країн Європи в 1815—1847 рр., причини і наслідки парламентської реформи в Англії, чартистського руху, переходу Британії до політики вільної торгівлі, розвиток національно-визвольного і революційного руху в Європі; національну політику в Австрійській імперії;
відстежує політичний розвиток Франції і Німеччини в 20—40-х роках ХІХ ст., наслідки політики національного гноблення в Австрійській імперії;
аналізує суспільно-політичні рухи в країнах Східної і Західної Європи, причини революції 1848—1849 рр.;
розкриває особливості, характер, хід, причини поразок і наслідки революції в європейських країнах у 1848—1849 рр.;
показує на карті країни Європи в першій половині ХІХ ст., утворення незалежних держав у Латинській Америці, революційні і національно-визвольні рухи;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: королеві Вікторії, Луї Філіппу, Герцену, Луї Наполеону Бона-парту;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «клерикалізм», «політична реакція», «національно-визвольний рух», «чартизм», «політика», «політика вільної торгівлі», «реставрація», «слов’янофіли», «західники», «національне відродження», «весна народів».

1
Узагальнення


1
Резервний час


4
Тема 3. ЄВРОПА Й АМЕРИКА У ДОБУ ОБ’ЄДНАННЯ І МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Боротьба Пруссії і Австрії за переважання в Німеччині. Об’єднання Німеччини в 1871 р.
Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію.
Політична роздробленість Італії, піднесення П’ємонту. Два напрями боротьби за об’єднання Італії. Утворення Італійського королівства. Об’єднання Італії.
Вікторіанська Британія. Англія — «майстерня світу». Утвердження лібералізму. Формування ліберальної та консервативної партій. Ірландське питання. Зовнішня політика Англії.
США в першій половині ХІХ ст. Особливості соціально-економічного розвитку. Доктрина Монро та її реалізація. Громадянська війна 1861—1865 рр. Реконструкція Півдня.
Учень/учениця:   
характеризує процес та наслідки політичного об’єднання Німеччини й Італії, перетворення Австрійської імперії на дуалістичну монархію;
аналізує два шляхи ринкової революції США, територіальну експансію США на Американському континенті, причини, хід та наслідки громадянської війни;
пояснює причини і наслідки перетворення Англії на провідну економічну державу світу;
описує колоніальні загарбання Англії в ХІХ ст., визначає суть політики «блискучої ізоляції»;
показує на карті країни Європи в середині ХІХ ст., колоніальні загарбання Англії, об’єднання Німеччини й Італії, хід громадянської війни в США;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: фон Бісмарку, Мадзіні, Кавуру, Гарібальді, Лінкольну;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «конституційний конфлікт», «Північнонімецький Союз», «лібералізм», «ідеологія», «політика», «консерватизм», «колонія», «метрополія», «аболіціонізм», «плантаційне господарство», «ринкова економіка», «федерація», «конфедерація», «громадянська війна», «афроамериканці», «реконструкція Півдня».

6
Тема 4. УТВЕРДЖЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВАХ СВІТУ
Формування індустріального суспільства в провідних державах Європи і в США. Науково-технічна революція кінця ХІХ ст. та її наслідки. Виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп. Монополізація економіки. Нові класи і суспільні верстви. Соціалізм. Марксизм. Перший і Другий Інтернаціонали. Міграційні рухи. Утвердження демократії та громадянського рівноправ’я.
Зростання ролі держави в суспільно-економічному житті.
Криза Другої імперії у Франції. Франко-нiмецька війна 1870—1871 рр. та її наслідки. Паризька комуна. Становлення Третьої Республіки. Політичні кризи 80—90-х років. Формування Французької колоніальної імперії.
Німеччина в 1871—1900 рр. Конституція 1871 р. Внутрішня і зовнішня політика Отто фон Бісмарка. Німецька соціал-демократія. Перехід Німеччини до світової політики.
Велика Британія в останній третині ХІХ ст. Втрата Англією промислового лідерства. Внутрішнє становище. Ірландське питання. Криза класичного лібералізму. Тред-юніони.
США в 1877—1900-х рр. Економічне піднесення країни, зростання впливу великих корпорацій. Політичне життя, становлення антимонопольного законодавства. Расова політика, юридичне оформлення сегрегації на Півдні. Робітничий рух.
Модернізація Російської імперії. Скасування кріпосного права. Зовнішня і колоніальна політика Російської імперії. Реформи Олександра ІІ та їх наслідки. Росія в пореформений період. Особливості економічного розвитку. Формування нової соціальної структури. Внутрішнє становище в країні. Народництво. Робітничий рух і формування соціал-демократії.
Доба Мейдзі в Японії. Крах політики самоізоляції. Реформування економічного та суспільно-політичного життя. Економічне зростання країни.
Учень/учениця:   
характеризує процес завершення формування індустріального суспільства в провідних державах Європи і США, науково--технічну революцію кінця ХІХ ст. та її наслідки, виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп, монополізацію економіки, нові класи й суспільні верстви, міграційні рухи, ствердження демократії та громадянського рівноправ’я, зростання ролі держави в суспільному й економічному житті;
висвітлює основні напрями соціально-економічного і політичного розвитку провідних держав світу в останній третині ХІХ ст., головні події життя, проблеми внутрішньої та зовнішньої політики;
пояснює причини посилення нерівномірності економічного і політичного розвитку європейських країн і США та наслідки цього явища;
аналізує причини, хід та наслідки модернізації Росії і Японії, реформи 60—70-х років ХІХ ст. в Російській імперії та реформи Мейдзі в Японії;
показує на карті країни світу в останній третині ХІХ ст., основні індустріальні центри Європи і США, хід франко-німецької війни;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Тьєру, Клемансо, Гладстону, Дізраелі, Олександру ІІ;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «індустріальне суспільство», «науково-технічна революція», «корпорація», «монополія», «капіталізм»,«інвестиції»,«міграція», «демократія», «світова політика», «тред-юніон», «двопартійна система», «антимонопольне законодавство», «расова політика», «сегрегація», «міжнародний робітничий рух», «Комінтерн», «суфражизм», «модернізація», «реформа», «народництво», «тероризм», «соціал-демократія», «доба Мейдзі».

1
Узагальнення


1
Резервний час


4
Тема 5. ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ СВIТОВИХ КОЛОНІАЛЬНИХ ІМПЕРІЙ. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.
Завершення територіального поділу світу. Колоніальна політика на Сході й в Африці. Суперечливість наслідків колоніального панування. Зворотний вплив колоній на метрополії.
Британське володарювання в Індії. Політика кастового й релігійного розбрату. Повстання сипаїв. Міф про тягар білої людини.
Китай у другій половині ХІХ ст. Тайпінське повстання. Економічне проникнення в країну західних держав.
Народи Африки під владою європейських колонізаторів.
Міжнародні відносини в 1871—1900 рр. Геополітичні наслідки франко-німецької війни. Союз трьох імператорів. Загострення англо-німецького колоніального суперництва. Утворення нових незалежних держав на Балканах. Утворення Троїстого союзу і загострення російсько-німецьких відносин. Оформлення англо-франко-російського альянсу. США в міжнародних відносинах. Панамериканізм. Зовнішня та колоніальна політика Японії.
Учень/учениця:   
Характеризує завершення територіального поділу світу, колоніальний гніт у країнах Сходу й Африки, експлуатацію сировинних і людських ресурсів, особливості британського, французького і німецького колоніалізму, геополітику, суперечливі наслідки колоніального панування, зворотний вплив колоніальних володінь на розвиток і долю метрополій;
висвітлює наслідки британського володарювання в Індії; політику кастового і релігійного розбрату в Індії, повстання сипаїв, становище Китаю в другій половині ХІХ ст., перебіг тайпінського повстання, економічне проникнення західних держав, становище народів Африки під владою європейських колонізаторів;
аналізує міжнародні відносини в 1871—1900 рр., політичні наслідки франко-німецької війни, Союзу трьох імператорів, утворення Троїстого союзу, оформлення франко-російського альянсу, роль США в міжнародних відносинах, суть панамериканізму;
показує на карті колоніальний поділ світу наприкінці ХІХ ст., колонії та напівколонії, утворення Троїстого союзу, перші війни за перерозподіл колоній, сферу діяльності міжнародних організацій;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «територіальний поділ світу», «тайпіни», «сипаї», «Союз трьох імператорів», «Троїстий союз», «панамериканізм».

4
Тема 6. КУЛЬТУРА НАРОДІВ СВІТУ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ХІХ ст.
Духовне життя народів Європи і Америки у ХVІІІ — наприкінці ХІХ ст. Розвиток науки і техніки. Література і мистецтво. Культура народів Азії і Африки.
Повсякденне життя людей. Дозвілля. Наслідки урбанізації. Аристократія, буржуазія і пролетаріат. Родинні стосунки. Фемінізм. Освіта. Релігія і мораль.
Учень/учениця:   
характеризує духовне життя країн Європи й Америки у ХVІІІ — наприкінці ХІХ ст., розвиток науки і техніки, суспільні науки, розвиток філософської, економічної, соціальної й політичної думки, літературу і мистецтво, культуру народів Азії й Африки;
описує повсякденне життя людей, наслідки урбанізації, житло і повсякденний побут різних прошарків населення, родинні стосунки, релігію і мораль, дозвілля;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття і терміни: «культура», «духовне життя», «урбанізація», «фемінізм».

1
Узагальнення


1
Підсумкове узагальнення


1
Резервний час